Висвітлено історію розвитку, структурні елементи та можливості автоматизованих систем управління проектами. Розкрито вимоги щодо програмного забезпечення в управлінні проектами, охарактеризовано такі програмні продукти, як TurboProject Professional, Micкosoft Project 2003, Project Sheduler, Open Plan Professional.

Освещены история развития, структурные элементы и возможности автоматизированных систем управления проектами. Раскрыты требования к программному обеспечению в управлении проектами, охарактеризованы такие программные продукты, как TurboProject Professional, Micкosoft Project 2003, Project Sheduler, Open Plan Professional.

У форматі судової фармації досліджено можливість розвитку адикції з використанням комбінованих лікарських засобів.

Розкрито сутність, принципи, критерії та методи визначення раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано світовий досвід у сфері спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва. Охарактеризовано сучасний стан і тенденції розвитку аграрних підприємств України, зокрема Херсонщини. Вивчено вплив спеціалізації, концентрації й інтеграції на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств. Обгрунтовано раціональні розміри аграрних підприємств різних типів спеціалізації. Визначено основні економічні засади побудови та закономірності розвитку вертикально інтегрованих структур в АПК. Запропоновано схеми організації агропромислового виробництва регіону на кооперативних і кластерних засадах.

Досліджено генезу та розкрито сутність поняття "раціональні розміри сільськогосподарських підприємств". Узагальнено принципи, критерії, наукові підходи та методи визначення раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано світовий досвід спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва. Розкрито сучасний стан і тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств України та Харківщини. Досліджено вплив спеціалізації, концентрації й інтефації на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств, визначено їх раціональні межі. Обгрунтовано раціональні розміри сільськогосподарських підприємств різних типів спеціалізації, визначено основні економічні засади побудови та закономірності розвитку вертикально інтефованих структур у АПК, запропоновано схеми організації агропромислового виробництва регіону на кооперативних і кластерних засадах.

Досліджено економічні принципи побудови та закономірностей розвитку вертикально інтегрованих формувань у сільському господарстві України за допомогою методів аналізу, синтезу, узагальнення та систематизації.

Проведено оцінку передумов, чинників та особливостей формування нинішньої моделі вітчизняного аграрного сектора в процесі ринкового трансформування національного господарства. Висвітлено специфіку його організаційної структури, механізму функціонування, тенденцій розвитку. Розкрито причини та наслідки деформацій в аграрному та сільському розвиткові. Обгрунтовано необхідність відновлення багатофункціонального характеру українського сільського господарства, розкрито сутність і запропоновано шляхи соціоекономічної модернізації аграрного сектора.

Досліджено передумови становлення, генези та механізми корпоратизації сільського господарства України. Проаналізовано стан і тенденції розвитку агрохолдингів, оцінено наслідки їх впливу на аграрний сектор економіки. Визначено основні засади регулювання рентоорієнтованої деструктивної поведінки корпоративних структур на селі, обгрунтовано перехід до моделі державно-корпоративного капіталізму у формі досконалого державно-приватного партнерства.

Досліджено питання ренти в системі аграрних відносин, а також історичний, теоретичний і практичний аспект формування й розвитку земельних відносин, управління земельними ресурсами за умов завершення земельної реформи. Наведено стандарти, норми і правила управління земельними ресурсами. Розглянуто теоретичні аспекти відносин власності на землю, трансформаційні процеси землекористувань і технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств, поняття, зміст і призначення консолідації земель, інституціональні засади управління несільськогосподарськими угіддями. З'ясовано шляхи підвищення ефективності землекористування за рахунок удосконалення нормативно-грошового оцінювання земель, оптимізаційного підходу, інтенсифікації використання земельних ресурсів. Висвітлено проблеми соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств та напрями підвищення економічної ефективності використання земель у різних за спеціалізацією підприємствах. Розкрито роль маркетингу земельних ресурсів. Обгрунтовано концепцію інформаційного простору економічної системи природоресурсних підприємств. Надано пропозиції щодо формування оптимальної структури земельних угідь на агроландшафтній основі.

Вивчено історичні передумови класифікації сільськогосподарських товаровиробників. Розглянуто теоретико-методологічні засади виробничої типізації сільськогосподарських товаровиробників. Обгрунтовано загальні засади та принципи проведення виробничої типізації й економічної класифікації зазначених товаровиробників. Охарактеризовано методику розрахунку нормативного обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, а також методику визначення виробничих типів сільськогосподарських підприємств. Приділено увагу виробничій типізації сільськогосподарських товаровиробників у системі продуктових інтеграфіційних відносин.

Мета роботи - удосконалення теоретико-методологічних засад ренти та рентоорієнтованої поведінки в системі інтеграційних відносин в аграрному секторі економіки (АСЕ). Показано, що система економічних механізмів інтеграційних відносин в АСЕ включає один із важливіших і водночас найбільш суперечних елементів - рентоорієнтовану поведінку. Діалектична єдність рентних та інтеграційних відносин в АСЕ випливає з природи самої ренти, її взаємозв'язку з економічними відносинами та місця в системі аграрних відносин загалом. Емпірично підтверджено цю взаємозалежність на основі динаміки частот використання термінів "інтеграція" і "рента" та їх похідних у наукових працях із латинською і кириличною графікою. Розроблено таксономічну систему ренти в сучасній економічній парадигмі, узагальнено рентні засади розвитку інтегрованих суб'єктів господарювання в АСЕ. Підтверджено, що стратегія пошуку ренти за умов недосконалості державних і ринкових інститутів є непродуктивною на мікрорівні та деструктивною на макрорівні. Її наслідками є "голландська хвороба", надмірне нецільове витрачання коштів, низькі темпи економічного розвитку, деіндустріалізація і дезінтеграція. Продуктивна рентна орієнтація, навпаки, стимулює інноваційну діяльність, сприяє раціональному розподілу власності і ресурсів в економіці, підвищуючи рівень добробуту нації.

Розроблено модель економічного зростання аграрного сектора економіки України на основі розвитку міжгалузевих інтеграційних відносин. Показано, що втрата і розрив зв'язків, які існували в агропромисловому виробництві до реформування аграрного сектора економіки, стали однією з причин кризових явищ у ньому, а тому необхідною передумовою інтеграції є відновлення системи зв'язків між розрізненими елементами цілісності. Узявши за базу таблиці "витрати - випуск", було критично проаналізовано основні методичні підходи до оцінювання рівня інтеграційної взаємодії, обгрунтовано систему показників, а також уточнено їх економічний зміст. Доведено гіпотезу про наявність функціонального зв'язку між рівнем розвитку інтеграційних відносин та економічним зростанням аграрного сектора економіки. Прийнявши за цільовий критерій максимум сукупної доданої вартості, побудовано динамічну модель нелінійного економічного зростання аграрного сектора економіки на основі інтенсивного розвитку міжгалузевих інтеграційних відносин.

Розроблено неоіндустріальні засади розвитку інтеграційних відносин в аграрному секторі економіки. Показано, що локомотивом секторального розвитку й економічного зростання в умовах неоліберальної глобалізації є інтеграційні відносини, сформовані за продуктовим принципом, що органічно пов'язані з неоіндустріальною трансформацією агропромислового потенціалу. Досліджено безальтернативність вибору національної моделі секторального розвитку економіки: вертикальна інтеграція розширеного відтворення, неоідустріалізація та економічна безпека. Доведено, що взаємозв'язок суспільно-економічних формацій і стратегій інтеграційної взаємодії є органічним. Обгрунтовано заміну функціональної цільової установки економічної системи на всіх рівнях ієрархії з максимуму прибутку на максимум сукупної новоствореної (доданої) вартості. Розроблено концептуальну модель розвитку аграрного сектора економіки на засадах інтеграції та неоіндустріалізації, а також засади стратегічного управління системою інтеграційних відносин. Визначено основні форми реалізації інтеграційних відносин за централізованої та децентралізованої моделей неоіндустріального розвитку аграрного сектора економіки.

Мета роботи - узагальнення й систематизація теоретико-методологічних засади інклюзивного розвитку національної економіки. Підтверджено, що неоліберальна глобалізація є неефективною та в сукупності з принципом невтручання в економічний механізм спричинює зниження темпів економічного зростання, сприяє значному виснаженню природних ресурсів, розвитку бідності, особливо в сільських районах. Визначено, що інклюзивний розвиток охоплює процеси економічного зростання та розвитку, інклюзивність як систему інклюзій, враховує антропогенне навантаження на екосистему, а також реляційний характер соціально-економічних трансформацій. Показано, що на методологічному рівні інклюзивний розвиток базується на принципах зростання економіки в довгостроковій перспективі, досконалої конкуренції, недискримінаційності, спільної участі всіх членів соціуму в суспільному житті, справедливості, сталості розвитку та стабільності. Інклюзивне зростання грунтується на концептах сталого розвитку економіки знань, людиноцентризму, неоіндустріалізації, "зеленої" економіки, неоруралізму.

Проаналізовано суть продуктової агропромислової інтеграції. Показано, що об'єктивною її основою є господарська спеціалізація і виробнича типізація сільгосппідприємств. Утворення агропромислових структур за продуктовою ознакою передбачає необхідність як типізації підприємств, так і виокремлення у складі національної економіки агропромислового комплексу. Досліджено генезу виробничої типізації аграрних підприємств, її суть, критеріальні ознаки і оціночні показники. Проаналізовано європейський досвід виробничої типізації. Запропоновано зміни до форм статистичної звітності сільгосппідприємств відповідно до вимог Євростату.

Основні тенденції розвитку національних економік провідних країн світу показали, що протягом 2010 - 2017 рр. було зроблено цивілізаційний вибір на користь моделей інклюзивного розвитку й інклюзивного зростання. Мета роботи - системне дослідження й узагальнення генези формування парадигми інклюзивного розвитку національної економіки. Під час дослідження було використано такі методи як абстрактно-логічний, дедуктивний, історичний, монографічний, системного аналізу й синтезу. Показано, що підвалини інклюзивного розвитку були закладені ще в 1940-х рр. Остаточне формування парадигми інклюзивного розвитку відбулося в 2010 - 2016 рр., коли провідні вчені та економісти-практики усвідомили хибність і руйнівний характер "Вашингтонського консенсусу", неоліберальної глобалізації та ринкової дерегуляції. Визначено, що нині інклюзивний розвиток охоплює процеси економічного зростання та розвитку, інклюзивність як систему інклюзій, враховує антропогенне навантаження на екосистему, а також реляційний характер соціально-економічних трансформацій.

Мета роботи - типологізація інтеграції в аграрному секторі економіки. Здійснено монографічний аналіз сутності основних видів інтеграції соціально-економічних систем. Шляхом критичних узагальнень уточнено понятійно-категоріальний апарат інтеграції. Розроблено таксономічну систему інтеграції. Базовими її елементами визначено природну, технічну, економічну, соціальну та науково-освітню інтеграцію. Показано взаємозв'язок між видами інтеграції. Центральною ланкою визначено економічну інтеграцію, що являє собою багаторівневу систему, яка повіязує окремі стадії виробничих процесів (операційний рівень), підприємства (мікрорівень), регіональні економіки (макрорівень), економічні сектори (мезорівень) та національні економіки (мегарівень). Удосконалено типологію інтеграції в аграрному секторі економіки, що базується на формах усуспільнення виробництва, враховує рівень економічної системи, мету співробітництва, характер зв'язків і порядок руху капіталу між учасниками інтеграційних відносин, напрям об'єднання, принципи взаємодії акторів, рівень концентрації власності й капіталу, напрями координації під час інтегрування, стадії господарського процесу й ланцюга створення додаткової вартості, джерело потенціалу інтеграції та організаційну будову інтегрованих суб'єктів господарювання.

Узагальнено та систематизовано теоретичні засади контрактації в аграрному секторі економіки. Показано, що економічний зміст контрактації істотно залежить від парадигмальних засад певної школи економічної теорії, а також від економіко-політичних чинників суспільного-економічного розвитку країни. Уточнено зміст категоріального апарату контрактації, визначено її предметно-об'єктну область. Підтверджено, що в аграрному секторі економіки контрактацію необхідно розуміти як процес ведення сільського господарства на договірних засадах між контрактором і контрактантом на основі попередньо укладеного договору контрактації. Об'єктом контрактації визначено квазіінтеграційні економічні договірні відносини між суб'єктами контрактації щодо виробництва та/або постачання продукції (робіт, послуг) визначеної кількості, якості та в певний час за фіксованою ціною. Предметом контрактації є договір контрактації сільськогосподарської продукції, робіт, послуг. Суб'єктний склад контрактації залежить від моделі її здійснення й охоплює контракторів (сільгосптоваровиробників, що здійснюють свою виробничу діяльність на договірних засадах), контрактантів (замовників) і держави (здійснення державного регулювання й публічного нагляду). Узагальнено методологічні засади контрактації на макрорівні - в межах контрактної теорії (з урахуванням підходів до ринкової, внутрішньофірмової, галузевої та громадської координації) та теорії життєвого циклу; на мезорівні - теорії трансакційних витрат і агентської теорії, зокрема теорії примусових контрактів; на мікрорівні - неокласичної теорії фірми, теорій стратегічного управління й стрижневих компетентностей. Встановлено, що інституційними та трансакційними детермінантами контрактації в аграрному секторі економіки є просторовий розвиток і розміщення агропромислового виробництва, інституціональне оточення суб'єктів агробізнесу, ринкова інфраструктура, техніко-економічні характеристики продукції, якісна та цінова невизначеність ринку, технологія виробництва, а також інститути квазіінтеграційної контрактної взаємодії.

Узагальнено теоретико-методологічні засади інклюзивної економіки та інклюзивного розвитку. За допомогою методичного підходу щодо розрахунку індексу інклюзивного розвитку, схваленого в 2018 р. у Давосі на Всесвітньому економічному форумі, розроблено методику оцінювання інклюзивності розвитку аграрної сфери та регіонів України. Проаналізовано стан і тенденції інклюзивного розвитку економіки регіонів та її аграрної сфери, виявлено системні вади на шляху поступу національної економіки на засади інклюзивності.

Узагальнено та систематизовано теоретичні засади контрактації в аграрному секторі економіки. Показано, що економічний зміст контрактації істотно залежить від парадигмальних засад певної школи економічної теорії, а також від економіко-політичних чинників суспільного-економічного розвитку країни. Уточнено зміст категоріального апарату контрактації, визначено її предметно-об'єктну область. Підтверджено, що в аграрному секторі економіки контрактацію необхідно розуміти як процес ведення сільського господарства на договірних засадах між контрактором і контрактантом на основі попередньо укладеного договору контрактації. Об'єктом контрактації визначено квазіінтеграційні економічні договірні відносини між суб'єктами контрактації щодо виробництва та/або постачання продукції (робіт, послуг) визначеної кількості, якості та в певний час за фіксованою ціною. Предметом контрактації є договір контрактації сільськогосподарської продукції, робіт, послуг. Суб'єктний склад контрактації залежить від моделі її здійснення й охоплює контракторів (сільгосптоваровиробників, що здійснюють свою виробничу діяльність на договірних засадах), контрактантів (замовників) і держави (здійснення державного регулювання й публічного нагляду). Узагальнено методологічні засади контрактації на макрорівні - в межах контрактної теорії (з урахуванням підходів до ринкової, внутрішньофірмової, галузевої та громадської координації) та теорії життєвого циклу; на мезорівні - теорії трансакційних витрат і агентської теорії, зокрема теорії примусових контрактів; на мікрорівні - неокласичної теорії фірми, теорій стратегічного управління й стрижневих компетентностей. Встановлено, що інституційними та трансакційними детермінантами контрактації в аграрному секторі економіки є просторовий розвиток і розміщення агропромислового виробництва, інституціональне оточення суб'єктів агробізнесу, ринкова інфраструктура, техніко-економічні характеристики продукції, якісна та цінова невизначеність ринку, технологія виробництва, а також інститути квазіінтеграційної контрактної взаємодії.

Досліджено сутність корпоратизації та її дескрипторів у системі секторального економічного розвитку. Досліджено економічний зміст корпоратизації в системі секторального економічного розвитку як процес інституціоналізації суспільно-економічних відносин на базі корпоративних форм. Узагальнено дескриптори моделей соціально-економічних систем та основні інституціональні характеристики капіталізму. Проаналізовано економічні інтереси держави, корпоративних суб'єктів господарювання й суспільства, що виникають під час корпоратизації. Обгрунтовано, що корпоративістська модель загалом передбачає, що провідна інституційна роль належить організованій діяльності союзу підприємців та держави, які взаємодіють здебільшого на засадах публічно-приватного партнерства. Встановлено, що принципами корпоратизації є принципи зацікавленості субієктів корпоративних інтеграційних відносин; формальної добровільної участі в корпоративних відносинах; цілісності й субординації умов корпоратизації; єдності об'єктивної та суб'єктивної сутності корпоративних інтеграційних відносин; розвитку корпоратизації; оптимального співвідношення корпоративної інтеграції на всіх рівнях ієрархії економічних систем. До основних конкретних принципів віднесено принципи: організації, управління, підприємництва, бухгалтерського обліку й інвестиційної діяльності; на міжнародному рівні - принципи порівняльних витрат і порівняльних переваг; глобальної зовнішньої економії; інтерналізації зовнішніх ефектів. Показано, що розвиток корпоратизації в аграрному секторі економіки підпорядкований як загальним економічним законам, так і специфічним закономірностям, які носять не всезагальний характер і можуть бути уточнені залежно від дії об'єктивних чинників. Серед основних закономірностей розвитку корпоратизації в аграрному секторі економіки визначено такі: взаємодоповнюваність суб'єктів корпоратизації за виробничим типом, розмірами, виробничими потужностями й виробничими функціями; оптимальна кількість корпорацій в економіці; зростання рівня бюрократизації управління в міру збільшення масштабу корпоративної інтеграції; еквівалентність економічних відносин між суб'єктами корпоратизації; раціональний рівень інтенсивності функціонування корпоративного суб'єкта господарювання та всіх його елементів; зниження частки сировини в структурі кінцевої продукції корпоративного суб'єкта господарювання; циклічна еволюція форм корпоративної взаємодії.